В ісламі хіджабом називають будь-який жіночий одяг, що закриває тіло від голови до п’ят. У буквальному перекладі з арабської «хіджаб» означає завісу, перешкоду. У православному світі хіджабом вважають лише традиційну арабську хустку, яка приховує волосся й обличчя, залишаючи прорізи для очей.
У мусульманському світі немає окремого закону про носіння хіджаба. Але сама культура, заснована на релігії, зобов’язує жінок прикривати спокусливі частини тіла, залишаючи відкритими лише очі. Святе письмо (Коран) зобов’язує всіх жінок, незалежно від віросповідання, дотримуватися правила носити одяг, що приховує тіло.
Хіджаб у повсякденному житті
Якщо для мусульманок, які живуть в арабських країнах, носіння хіджаба — норма, то в європейських країнах усе інакше. Судячи з відгуків біженців, які знайшли прихисток у Західній Європі, носіння хіджаба завдає чимало незручностей.
- більшість роботодавців вимагає, щоб мусульманки не закривали обличчя на роботі;
- поліція насторожено ставиться до жінок у хіджабі й часто зупиняє їх для перевірки документів;
- діти в школах мають серйозні проблеми у спілкуванні з однолітками, які не готові приймати чужу культуру;
- місцеве населення негативно ставиться до мусульманок у хіджабі, вбачаючи в жінках загрозу власній безпеці.
Зворотний бік медалі
Європейців, які захищають власну культуру, можна зрозуміти. Адже в будь-якій арабській країні закони зобов’язують туристів одягати вбрання, що закриває тіло (хіджаб), виходячи до міста. Відвідування магазинів, історичних пам’яток, громадських пляжів та інших громадських місць у відкритому одязі сприйматимуть як образу культури.
Виходить, що європейці просто запровадили дзеркальні заходи щодо мусульман на власній території. До того ж Західна Європа завжди відстоювала власну релігію, не дозволяючи окремим державам втручатися в багатовікові традиції. Тому біженцям, як і туристам, залишається прийняти культуру країни, на території якої вони перебувають.
